Програма та теми НМТ з української мови
Програма НМТ-2026 з української мови включає всі теми, які вивчались впродовж всього шкільного курсу з укр. мови.
Для підготовки до НМТ з української мови нижче наводимо усі теми, які будуть пропорційно представлені у завданнях тесту. Питань з розділів "Стилістика" та "Розвиток мовлення" у тесті буде менше. На НМТ не буде питань з письмовою розгорнутою чи короткою відповіддю.
Теми з української мови на НМТ
- Алфавіт.
- Наголос.
- Співвідношення звуків і букв.
- Основні випадки уподібнення приголосних звуків.
- Спрощення в групах приголосних.
- Основні випадки чергування у-в, і-й.
- Правопис літер, що позначають ненаголошені голосні [е], [и], [о] в коренях спів.
- Сполучення йо, ьо.
- Правила вживання м’якого знака (знака м’якшення).
- Правила вживання апострофа.
- Подвоєння букв на позначення подовжених м’яких приголосних i збігу однакових приголосних звуків.
- Правопис префіксів і суфіксів.
- Найпоширеніші випадки чергування голосних i приголосних звуків.
- Правопис великої літери.
- Лапки у власних назвах.
- Написання слів іншомовного походження.
- Основні правила переносу слів з рядка в рядок.
- Написання найпоширеніших складних слів разом і через дефіс.
- Правопис складноскорочених слів.
- Правопис відмінкових закінчень іменників, прикметників.
- Правопис н та нн у прикметниках і дієприкметниках, не з різними частинами мови.
- Лексичне значення слова.
- Багатозначні й однозначні слова.
- Пряме та переносне значення слів.
- Омоніми.
- Синоніми.
- Антоніми.
- Пароніми.
- Лексика української мови за походженням.
- Власне українська лексика.
- Лексичні запозичення з інших мов.
- Загальновживані слова.
- Професійна, діалектна, розмовна лексика.
- Терміни.
- Застарілі й нові слова (неологізми).
- Нейтральна й емоційно забарвлена лексика.
- Поняття про фразеологізми.
- Будова слова.
- Спільнокореневі слова й форми того самого слова.
- Іменник як частина мови: значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль.
- Іменники власні та загальні, істоти й неістоти.
- Рід іменників: чоловічий, жіночий, середній.
- Число іменників.
- Відмінювання іменників.
- Незмінювані іменники в українській мові.
- Написання й відмінювання чоловічих і жіночих імен по батькові.
- Кличний відмінок іменників (на прикладі етикетних формул звертань пане полковнику, сестро Олено, друже Сергію, Інно Вікторівно).
- Прикметник як частина мови: значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль.
- Розряди прикметників за значенням (якісні, відносні, присвійні).
- Відмінювання прикметників.
- Ступені порівняння якісних прикметників: вищий і найвищий, способи їх творення.
- Зміни приголосних за творення ступенів порівняння прикметників.
- Числівник як частина мови: значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль.
- Типи відмінювання кількісних числівників.
- Порядкові числівники, особливості їх відмінювання.
- Особливості правопису числівників.
- Узгодження числівників з іменниками.
- Уживання числівників для позначення часу й дат.
- Займенник як частина мови: значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль.
- Відмінювання займенників.
- Правопис неозначених і заперечних займенників.
- Дієслово як частина мови: значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль.
- Вид дієслова (доконаний і недоконаний).
- Форми дієслова: дієвідмінювані, відмінювані (дієприкметник) і незмінні (інфінітив, дієприслівник, форми на -но, -то).
- Безособове дієслово.
- Способи дієслова: дійсний, умовний, наказовий.
- Творення форм умовного та наказового способів дієслів.
- Особові закінчення дієслів I та II дієвідміни.
- Чергування приголосних в особових формах дієслів теперішнього та майбутнього часу.
- Дієприкметник як особлива форма дієслова: значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль.
- Активні та пасивні дієприкметники.
- Творення активних і пасивних дієприкметників теперішнього й минулого часу.
- Дієприкметниковий зворот.
- Безособові форми на -но, -то.
- Дієприслівник як особлива форма дієслова: значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль.
- Дієприслівниковий зворот.
- Прислівник як частина мови: значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль.
- Ступені порівняння прислівників: вищий i найвищий.
- Зміни приголосних за творення прислівників вищого та найвищого ступенів порівняння.
- Правопис прислівників на -о, -е, утворених від прикметників i дієприкметників.
- Написання разом, окремо й через дефіс прислівників i сполучень прислівникового типу.
- Прийменник як службова частина мови.
- Зв'язок прийменника з непрямими відмінками іменника.
- Правопис прийменників.
- Сполучник як службова частина мови.
- Групи сполучників за значенням і синтаксичною роллю: сурядні й підрядні.
- Групи сполучників за вживанням (одиничні, парні, повторювані) та за будовою (прості, складні, складені).
- Правопис сполучників.
- Розрізнення сполучників та інших співзвучних частин мови.
- Частка як службова частина мови. Правопис часток.
- Вигук як частина мови. Правопис вигуків.
- Словосполучення й речення як основні одиниці синтаксису.
- Підрядний і сурядний зв’язок між словами й частинами складного речення.
- Речення як основна синтаксична одиниця.
- Граматична основа речення.
- Порядок слів у реченні.
- Види речень
- за метою висловлювання (розповідні, питальні й спонукальні);
- за емоційним забарвленням (окличні й неокличні);
- за будовою (прості й складні);
- за складом граматичної основи (двоскладні й односкладні);
- за наявністю другорядних членів (непоширені й поширені);
- за наявністю необхідних членів речення (повні й неповні);
- за наявністю ускладнювальних засобів (однорідних членів речення, звертань, вставних слів, словосполучень, речень, відокремлених членів речення).
- Підмет і присудок як головні члени двоскладного речення.
- Зв’язок між підметом і присудком.
- Тире між підметом і присудком.
- Означення.
- Прикладка як різновид означення.
- Додаток.
- Обставина.
- Порівняльний зворот.
- Граматична основа односкладного речення.
- Типи односкладних речень за способом вираження та значенням головного члена:
- односкладні речення з головним членом у формі присудка (означено-особові, неозначено-особові, узагальнено-особові, безособові),
- односкладні речення з головним членом у формі підмета (називні).
- Речення з однорідними членами.
- Узагальнювальні слова в реченнях з однорідними членами.
- Речення зі звертанням.
- Речення зі вставними словами, словосполученнями й реченнями, їхнє значення.
- Речення з відокремленими членами.
- Відокремлені означення, прикладки - непоширені й поширені.
- Відокремлені додатки, обставини.
- Відокремлені уточнювальні члени речення.
- Розділові знаки в ускладненому реченні.
- Типи складних речень за способом зв’язку їхніх частин: сполучникові й безсполучникові.
- Сурядний і підрядний зв’язок між частинами складного речення.
- Складносурядне речення, його будова.
- Єднальні, протиставні й розділові сполучники в складносурядному реченні.
- Розділові знаки в складносурядному реченні.
- Складнопідрядне речення, його будова.
- Головна й підрядна частини.
- Підрядні сполучники й сполучні слова як засоби зв’язку в складнопідрядному реченні.
- Основні види підрядних частин: означальні, з’ясувальні, обставинні (місця, часу, способу дії та ступеня, порівняльні, причини, наслідкові, мети, умови, допустові).
- Складнопідрядні речення з кількома підрядними, розділові знаки в них.
- Безсполучникове складне речення.
- Розділові знаки в безсполучниковому складному реченні.
- Складне речення з різними видами сполучникового й безсполучникового зв'язку, розділові знаки в ньому.
- Пряма й непряма мова.
- Заміна прямої мови непрямою.
- Цитата як різновид прямої мови.
- Діалог.
- Розділові знаки в конструкціях із прямою мовою, цитатою та діалогом.
- Стилі мовлення (розмовний, науковий, художній, офіційно-діловий, публіцистичний), їхні основні ознаки, функції.
- Види мовленнєвої діяльності;
- адресант і адресат мовлення;
- монологічне й діалогічне мовлення;
- усне й писемне мовлення.
- Тема й основна думка висловлення.
- Вимоги до мовлення (змістовність, логічна послідовність, багатство, точність, виразність, доречність, правильність).
- Основні ознаки тексту: зв’язність; комунікативність; членованість; інформативність.
- Зміст і будова тексту, поділ тексту на абзаци, мікротеми.
- Способи зв’язку речень у тексті.
- Тексти різних стилів, типів, жанрів.